Я досить успішна жінка. В свої 28 років, в мене вже є власна квартира, машина та капітал в 2 мільйона 600 тисяч гривень. Все це я заробила сама. Запорука мого успіху полягає в правильному вихованні. Мої батьки завжди добре піклувалися про мене та виховували мене в суворій дисципліні. В мене ще з раннього дитинства був режим дня. Батьки дисциплінувати та мотивували мене на успіх. Я постійно чула від батьків про те, що для того щоб досягти успіху людина повинна бути не тільки розумною, алй й дисциплінованою. Я не розуміла своїх однолітків, які говорили мені, що щось не встигають. Я завжди встигала все те, що запланувала. Не дивлячись на таку дисципліну, в мене був час і на розваги. Я мала час на розваги з друзями та батьками. Кожен тиждень у неділю, ми з батьками завжди ходили кудись розважитися (в кінотеатр, театр, на каток, роллердром, зоопарк, планетарій, кафе тощо).
Я дуже люблю своїх батьків та безмежно вдячна їм за моє виховання. В 28 років я вільно володію 4 іноземними мовами (англійська, іспанська, китайська і німецька). Знання іноземних мов сильно допомагає мені в ділових перемовинах. Мої батьки дуже хочуть онуків. А я запланувала собі також і сім’ю, але після 35 років. Я вирішила що до 35 років буду робити кар’єру та формувати свій капітал.
Одного разу, на чергових перемовинах я представляла проект. Коли я демострувала презентацію, в орендованому мною конференц-залі вимкнули струм. Я дуже засмутилася та подумала, що доля мого проекту під загрозою. Щоб якось відволікти інвесторів, яким я показувала свій проект, я попросила менеджера, який відповідав за це приміщення, зробити всім чай та каву. Струм не вмикали більше 30 хв. Мені нічого не залишалося крім того, щоб представляти свій проект на роздруківках та майже на пальцях пояснювати суть проекту.
Після того як інвестори пішли, я почала з’ясовувати чому вимкнули струм і чому в цьому бізнес центрі не має запасних генераторів. Я не почула відповіді від менеджера. Я настільки була розлючена цією ситуацією, що почала вимагати, щоб мене відвели до їх керівника. Мене провели в приймальню до керівника цього бізнес центру. Я близько 20 хвилин чекала щоб з їх керівником з’ясувати ситуацію. Мені було дуже прикро за те, що я заплатила багато грошей за аренду зали, а вони мені зірвали перемовини.
Десь через хвилин 20 з кабінету керівника вийшов чоловік та пройшов повз мене сказавши секретарю, що він вже йде і його завтра не буде. Я так зрозуміла, що це керівник цього бізнес центру. Я звернулася до нього з претензією про те, що я його чекаю, а він йде навіть не поговоривши зі мною. Чоловік повернувся до мене і сказав “Чим я можу Вам допомогти?”. Я обурилася ще більше, бо його секретарка йому по телефону сказала, що я його чекаю в приймальні. Я почала викладати досить в грубій формі мої претензії. Чоловік вислухав мене і сказав, що з’ясує в чому справа та компенсує мої витрати на оренду зали. Я заспокоїлася, залишила свою візитку і пішла.
На наступний день мені зателефонували інвестори, яким я презентувала свій проект і повідомили що вони будуть інвестувати в мій проект. Я дуже зраділа.
В цей же день, трохи пізніше мені подзвонив керівник бізнес центру, в якому я вчора представляла проект. Керівник центру запропонував мені зустрітися і обговорити деталі компенсації. Я погодилася. Я дуже добре знала ресторан, в який мене запросив керівник бізнес центру. В цей ресторан я часто запрошую колег та партнерів.
На зустріч я прийшла в повсякденному вбранні, бо це була ділова зустріч.
Читайте також: Мама постійно говорила мені, що хвилюється за мене, але це були лише слова
На зустрічі керівник бізнес центру нарешті представився. Його звали Максим Петрович. Ми зробили замовлення та почали спілкуватися на рахунок моєї компенсації. Максим Петрович запропонував мені пристойну компенсацію, я погодилася. Коли ми вирішили наші робочі моменти, Максим Петрович почав мене розпитувати і хотів, щоб я більше розповіла про себе. Я була досить позитивно налаштована, та коротко розповіла про себе. Максим Петрович запропонував нам перейти на “ти”. Я відмовилася, так як я ділова людина, а в діловому етикеті, не дуже вітається така “фамільярність”. Але Максим Петрович наполягав. Сказавши: “Крутова, ти що досі не впізнала мене?!”. Після цих слів я зовсім збентежилася. Як виявилося, цей Максим Петрович був моїм однокласником, якого я зовсім не впізнала.
Максим у школі мав іншу зачіску та був трохи повнішим. Ми почали гучно сміятися на весь ресторан. З Максимом у школі в нас були хороші стосунки. Я навіть часто давала йому списувати мої роботи. Ми розговорилася та не помітили, як швидко пролетів час. Адміністрація ресторану нас попередила, що вони вже зачиняються. Ми з Максимом так раділи нашій зустрічі, що не хотіли розходитися.
Ми почали часто зустрічатися, як друзі. Виявилося, що зараз Максим в активному пошуку другої половини. А я роблю кар’єру, тому зразу сказала Максиму, що не готова до серйозних стосунків.
Наша дружба з Максимом поступово переростала в щось більше аніж дружба.
Через рік після нашої зустрічі з Максимом, ми несподівано для мене одружилися. Ще через рік у нас з Максимом народилася донечка. Я зовсім не планувала одружуватися так рано та народжувати дитину.
Сьогодні я дуже щаслива, більше ніж тоді коли заробила свій перший мільйон гривень.
Ніякі статки не замінять сімейне щастя.
